з дмітрія кондрашова

Він поет – лицар слова і дії,

Він красивий в застіллі, в бою;

Ти що хочеш кажи – розумію,

Що для тебе я зайвим стаю.

Він поет – суміш бога і звіра,

Він навіює холод і страх;

Ти не тут – ти вже іншої віри,

На мені вже твій погляд потах.

Він поет – він усе зрежисує

По-великому – без каяття,

І придумана смерть вкоронує

Це коротке бурхливе життя.

Ти не думай, що скаржусь чи плачу –

В трохи іншу я бавлюся гру –

І живу і загину інакше –

Та яке там „загину” – помру.