безсоння

На теплі клавіші душі

На чорно-білі,

Впадуть сніги – мої вірші,

Впадуть безкрилі.

Я буду мучити себе

Як тільки вмію.

Безсоння душу загребе

У безнадію.

І буде ніч, і самота –

Думок не буде.

Застромить чорна німота

Свій меч у груди.

А вічність зла жбурне мене

На плаху ночі,

А місяць рогом сколупне

Холодні очі.

Вуглинки-зорі пропечуть

Навиліт тіло,

В Чумацький Шлях мене зав'ють,

Як в саван білий.

Якщо захочеш, то прийди,

Поплач невміло.

Я знаю: ти і тільки ти

Мене убила.