Олегові Мельковичу
Зникаємо, зникаємо потрохи,
І голос наш міліє в голосок,
Прислухайся, як нас стирають роки,
Як сиплеться, як шемрає пісок.
Мелькович, пий.
Ось молодість, ще молодість, вже молодість.
Подякуємо панночці зрадливій.
Ми все на неї неповторну молимось –
Вона ж від нас збирається у Вирій.
Мелькович, пий!
І надійде, затисне, засудомить
Прожите щось не так і не сповна.
Вже скоро нас пригорне сива втома
І підповзе несплачена вина.
Мелькович, пий!
Вже скоро нам поменшає любові
Вже скоро нам побільшає зими.
Пройдуть кохані, прийдуть випадкові,
Загублять нас, загубимося ми.
Мелькович, пий!
Хоч що там завтра буде чи не буде,
Не знаю я, і не питайся ти.
Не дай нам, Боже, чорноти у груди,
Не дай нам, Боже, в очі сліпоти.
Мелькович, пий!
А поки ми і молоді і сущі,
А поки ще не йдем на перегній,
Як келихи, піднімем наші душі
І келихи наллєм.
Мелькович, пий!
Мелькович, пий!
Мелькович п’є.
Немає коментарів:
Дописати коментар