злий вірш

Я пробачаю Вам, міледі,

Все, що було й чого не буде.

Які ж ми все-таки кумедні,

До дива недоречні люди.

Ах, Ви так граєте майстерно,

А я Вам так майстерно вірю,

Ах, Ви вся світла ефемерно,

А я такий безжально сірий.

Ви щось знайти в мені хотіли

І не знайшли – яка скорбота!

А серце, серце зачепили –

Цей дзвін в дзвіниці ідіота.

І він гуде, ламає ребра,

А я раніш цього не вгледів.

Ну, значить так мені і треба.

Я пробачаю Вам, міледі.

Я пробачаю Вам, міледі,

На всі віки, на всі епохи

Все те, що згинуло у Леті,

Все те, чого лишилось трохи:

І азіатські ваші очі,

З яких напився я безсоння,

Якими марив в пеклі ночі;

І дотик теплої долоні;

І Ваші губи небезпечні,

Яких я ледь торкнувсь губами;

І ті слова напівсердечні,

Що рідко говорились Вами.

Ваш тихий сміх далеко-милий;

І Ваших брів холодні злети;

І все, чого я не осилив, –

Я пробачаю Вам, міледі.