чужій дружині

Я не ковток води в пустелі –

Мене самого спрага мучить.

Нема небес – низенькі стелі,

Мій погляд не за вами тужить.

А ви листи – жалі і болі, –

А я мовчу – хоча би слово.

Невже вам пити не доволі

Мою байдужість полинову.

Мені ніяк не зрозуміти:

Ну хто я вам і що я маю,

Скажіть яким таким магнітом

Я вас до себе притягаю?

Ця повінь ваша недоречі,

Благословіть мою жорстокість.

Хай спокій зійде вам на плечі

І на мої прощальні кроки.