У світі, що впадає в груди
Дніпром безглуздя й гіркоти,
Як благодать висока буде
Уміння першому піти.
Десь серед буйного застілля
Під музику, під шепіт свіч
Повз очі друзів, очі милих
Неначе тінь ковзнути пріч.
Пробачити, щоб зрозуміти,
щоб озирнутися не в злі.
І буде келих недопитий –
Тепло минулих губ на склі.
Нехай святиться своєчасність,
Вам в суєчасності цвісти,
Мені ж лишіть печальну радість –
Невчасно першому піти.
Немає коментарів:
Дописати коментар