Поезія Олега Малашевського
/ вибране /
Архів блогу
▼
2009
(45)
▼
лютого
(44)
Я всі ребра віддам – сотворіть мені Жінку!
життя - до вічності...
ця жінка – хто мені вона...
бажання
безсоння
ти - сон
20 вересня
донька у мене буде...
злий вірш
перший осінній ранок
7 листопада
не люблю, як вмирають лелеки...
Я віддаю твою свободу...
Проминіть ледве-ледве, безслізно...
з дмітрія кондрашова
з усіх пекучостей...
майже галілей
stop - кохання
не запрошуй мене на весілля
ти край річки гірської стоїш...
скажіть, ви чули, як сльоза...
не збивайте мене з пантелику
останній вірш
моїй майбутній нареченій
експромти
про переселення душ / автобіографічний вірш /
чужій дружині
дещо про канібалізм
метаморфоза
без війн, жінок і полювання...
було таке передчуття / автореквієм /
плач холостяка
балада про загубленого сперматозоїда
ода 7-му автобусу
ідилічна поемка
вірш за чаркою
ромкові серкізу
елегія проминання
спалахне серед мряки свіча
прожилком голубим
я напишу тобі листа
не відбулось
моя печаль зеленоока
коли ще Бог мене любив
►
січня
(1)
коли ще Бог мене любив
Коли ще Бог мене любив
І напинав мої вітрила,
Коли я дні, мов вина пив,
Мене ця жінка не любила.
А недонавчений скрипаль
Досмикав молодості гаму,
Росла-росла моя печаль
І стала мудрістю з роками.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Новіша публікація
Старіша публікація
Головна сторінка
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар