* * *
Ти край річки гірської стоїш...
Ти сама як ріка...
Неперервно приходиш і йдеш неперервно.
Ти і є і нема...
І любов і розлука тривають…
Камінці підбираєш і в річку
Закидаєш в зажури імлі...
А я, навіть, не камінь, кохана,
Я не камінь, що пада у воду, –
Я від каменю слід на воді,
Ледь помітні від каменю хвилі,
Що до тебе біжать, пестять ноги твої
І вмирають, назад не вернувшись.
Немає коментарів:
Дописати коментар