моїй майбутній нареченій

Не вір мені, не вір ні слову,

Що з уст святкових опада,

Моя весільно-випадкова

І непідкупно-молода.

Я весь пустий, а дні, як зруби,

Не так живу, не так люблю.

Чужі твої цілую губи,

Немов пробачення молю.

За те, що я не маю дива,

За те, що щастя не несу,

За те що ти така вродлива,

А я згублю твою красу.

За те, що я тебе примітив,

За те, що вельон твій, як сніг,

За те, що будеш сльози лити,

А я не вартий сліз твоїх.

Весільним днем втечи від мене,

Бо я не пісня, я – стіна,

Моя майбутня наречена,

Моя приречена.