не відбулось

Не - відбувалось. Не - тремтіло.

М. Вінграновський

Не відбулось... Хоч так тремтіло,

Хоч так просилось до небес,

До серця зболено тулилось,

Шукало в сутінках тебе.

Шукалось слів і задихалось

Через надмір’я власних сил,

А потім відьомськи сміялось

В терпких лісах Карпатських гір.

Було якесь несамовите,

Прийшло і плакало в плече,

А в самоті вмирало літо,

І кралась осінь до очей.

Не відбулось... Мовчали гори -

Така тривожна німота,

Лиш чути: мука неозора

Зеленим листом опада.

А я - не я - клубок із болю,

Гіркий ковток пекельних слів,

А ти далека, ніби, полюс, -

Я сам шляхи снігами вкрив.

Я сам возніс тебе - на муки –

Кохання вище і надій,

Вже не дістану, куцорукий,

Не забрудню руками мрій.

Не відбулось... Цілує літо

Тебе, прекрасну і святу,

А я, серпанками повитий,

Ув осінь плакати іду.

* * *