/ вибране /
Відповідь:Я Жінка – всього Творення вінець,Останній штрих Великої роботи.Мене не з глини виліпив Творець,А із ребра розумної істоти.Здобувши досвід попередніх справ,Господь мене не починав спочатку –В основу він матерію поклавЗ найвищим рівнем складності й порядку.Додав любові, щедрості, добра,Яскравого живого колориту.Пройшов стрімкий ароморфоз ребра –І ось я є – найбільше диво світу!Така ж прекрасна й недосяжна я,Як на дні моря схована перлина.Тонка організація моя –Os costae надприродна видозміна.Тож дзеркалом всього мого єства,Аналогом за формою і змістомЄ губчаста тканина кістковаПід стильним полірованим окістям.Мої думки, знання, світогляд мій –Легка й міцна конструкція з трабекул.Твердий характер – кристалічний стрійГідроксиапатитових молекул.Жіноча врода – ніжний еластинІ пружні колагенові тенета.А почуття – потік нових клітин,Що повнокровно прагнуть свого злету.Емоцій переважний позитив,Орієнтири ціннісноглибинні,Снага творити – все це креатив,Властивий мієлоїдній тканині.Моя активність – дія основнаОстеоцитів і остеобластів.А скептицизм – робота рятівнаВинищувальних сил остеокластів.Душа ж моя, свідомості каркас –Судин та нервів плетиво незриме.Тож, попри звичний їй гомеостаз,Буває і вразлива, і ранима.Асоціацій вишукана гра,Природи досконалої старання,Шедевр із чоловічого ребра –Це я, це Жінка – перша і остання!Я Жінкою сотворена була,За геніальним задумом Господнім,Для затишку родинного й тепла,Щоб хтось себе не почував самотнім.Та на самотність Бог мене прирік,Досягши еволюції вершини.Бо де тепер знайдеться чоловік,Який також з ребра, а не із глини?
Відповідь:
ВідповістиВидалитиЯ Жінка – всього Творення вінець,
Останній штрих Великої роботи.
Мене не з глини виліпив Творець,
А із ребра розумної істоти.
Здобувши досвід попередніх справ,
Господь мене не починав спочатку –
В основу він матерію поклав
З найвищим рівнем складності й порядку.
Додав любові, щедрості, добра,
Яскравого живого колориту.
Пройшов стрімкий ароморфоз ребра –
І ось я є – найбільше диво світу!
Така ж прекрасна й недосяжна я,
Як на дні моря схована перлина.
Тонка організація моя –
Os costae надприродна видозміна.
Тож дзеркалом всього мого єства,
Аналогом за формою і змістом
Є губчаста тканина кісткова
Під стильним полірованим окістям.
Мої думки, знання, світогляд мій –
Легка й міцна конструкція з трабекул.
Твердий характер – кристалічний стрій
Гідроксиапатитових молекул.
Жіноча врода – ніжний еластин
І пружні колагенові тенета.
А почуття – потік нових клітин,
Що повнокровно прагнуть свого злету.
Емоцій переважний позитив,
Орієнтири ціннісноглибинні,
Снага творити – все це креатив,
Властивий мієлоїдній тканині.
Моя активність – дія основна
Остеоцитів і остеобластів.
А скептицизм – робота рятівна
Винищувальних сил остеокластів.
Душа ж моя, свідомості каркас –
Судин та нервів плетиво незриме.
Тож, попри звичний їй гомеостаз,
Буває і вразлива, і ранима.
Асоціацій вишукана гра,
Природи досконалої старання,
Шедевр із чоловічого ребра –
Це я, це Жінка – перша і остання!
Я Жінкою сотворена була,
За геніальним задумом Господнім,
Для затишку родинного й тепла,
Щоб хтось себе не почував самотнім.
Та на самотність Бог мене прирік,
Досягши еволюції вершини.
Бо де тепер знайдеться чоловік,
Який також з ребра, а не із глини?